Сонечко світило й усміхалося, як і кожного дня на канікулах в Страшиднові. А от Зубомила не усміхалася. Вона дивилася на лужок, де бігав хлопчик із песиком. Вона теж дуже хотіла мати якусь звіринку.
Читати далі →
Наталка й Мелана чекали цих канікул цілий рік. Щоліта їхня родина вирушала до маленького гірського замку, загубленого серед лісів, і для дівчаток це було найкращим часом.
Читати далі →
Одного разу хитра лисичка дуже зголодніла, тож вилізла зі свого схованку і вирушила шукати щось поїсти. Вона бігала по свіжо зораному полю і принюхувалася, чи не знайде якусь мишку. Раптом побачила їжачка, який сидів біля мишачого гнізда і задоволено ласував.
Читати далі →
Бублик ішов повільно зі школи. Бубубус знову поїхав без нього, бо він занадто довго вовтузився з обідом. Рибу він не любив. Йому було нецікаво вибирати з неї кісточки. Коли якусь пропускав, вона застрявала між зубами.
Читати далі →
На зелених пагорбах, де зранку туман лежить, мов пухнаста ковдра, а ввечері вітер приносить запах смоли й хвої з далекого лісу, здавна стоять замки.
Читати далі →
Над маленьким містечком, де річка звивалася, мов блакитна стрічка, а дахи будинків червоніли, мов макові голівки, жила собі Хмаринка.
Читати далі →
У страховиськовій школі сьогодні був творчий день. Усім маленьким страховиськам дали завдання зробити листівки для своїх мам, у яких незабаром буде свято. Адже наближається День матері — той день, коли навіть страховиська, плазуни й інші нічні створіння хочуть показати мамам, як сильно їх люблять.
Читати далі →
На затишній лісовій галявині, де повітря пахло медом і стиглою суницею, а трава ніжно гойдалася під подихами теплого вітру, жила дружна кроляча родина.
Читати далі →
У долині, де сонце лагідно пригрівало величезні папороті, а в повітрі пахло пригодами, зібралися динозаври звідусіль. Бо цього дня мало відбутися щось неймовірне.
Читати далі →
Був звичайний шкільний день, але сьогодні Бублик із Зубомилою раділи школі набагато більше, ніж зазвичай.
Читати далі →
Адам дуже любив приїжджати до бабусі в село на канікули. Тут усе було інакше, не так, як у місті. Повітря пахло травами, сонце вставало раніше, а спати лягало пізніше, ніби теж хотіло нагулятися досхочу.
Читати далі →
За дев’ятьма горами й дев’ятьма ріками, там, де туман лягає на долини, а вітер шепоче з травами, розкинулася чарівна галявина.
Читати далі →
Осінь тихо, але впевнено входила в ліс. Вона ще не господарювала на повну, але її подих уже відчувався в усьому. Ранками над мохом плавала молочна імла, на травинках мерехтіли холодні росинки, а вітер, наче невгамовний художник, розмальовував листя у жовте, золоте та багряне.
Читати далі →
Жив колись один тесляр зі своєю дружиною, які мріяли про дитину. Щодня вони молилися за дитину, але так її й не діждалися. За їхнім домом був прекрасний сад з чудовими квітами та рослинами. Ніхто не наважувався увійти до саду, бо він належав чарівниці Марії.
Читати далі →
На березі широкої річки, там, де дрімучий ліс підступав до самісінької води, жило індіанське плем’я Мудрих Вітрів. Вони жили жили в гармонії з природою і щоранку милувалися як з трави підіймався молочний туман, а повітря пахне димом згасаючих багать, що всю ніч зігрівали домівки.
Читати далі →